1. Зробіть мету уроку метою учнів.

Поясніть важливість теми для самих учнів (а не лише для гарно написаної контрольної чи іспиту).

Попросіть підлітків пояснити значення завдань, сформулювати умови завдання.

Якщо учні не розуміють завдань, вони не можуть навести прикладів.

Нагадуйте про завдання протягом уроку.

2.     Серйозно ставтеся до організації уроку.

Дайте учням таку мету, що допомогла б їм сконцентруватися на занятті.

Почніть урок із запису плану на дошці чи працюйте над планом із класом.

Розбийте урок на етапи, підбиваючи під­сумки кожного відрізку.

          3.  Під час розвитку мотиву досягнення орі­єнтуйте учнів на самооцінку діяльності.

Запитуйте: «Ти задоволений результа­том?», — замість оцінки: «Ти добре впорався з роботою».

Проводьте індивідуальні бесіди для обго­ворення досягнень і невдач, постійно цікав­теся ставленням учня до процесу та резуль­тату своєї діяльності.

         4.  Якнайчастіше ставте учнів у ситуацію вибору.

На початку вивчення теми інформуйте учнів про те, чого вони мають навчитися, які форми роботи і перевірки знань можуть бути використані, запропонуйте певну програму дій із варіантами вибору.

Пропонуйте учням самим обрати для себе рівень складності завдань.

Запропонуйте обрати і спосіб досягнення мети.

Запропонуйте обдарованим і неуспішним учням разом розробити індивідуальні плани навчання.

         5. Допомагайте підліткам ставити перед собою реалістичні завдання.

Заохочуйте учнів ставити перед собою досяжні завдання, щоб ускладнювати їх зго­дом.

Коли діти ставлять перед собою нереаль­но високі завдання, запропонуйте їм альтер­нативну.

Попросить учнів записувати у спеціаль­ному зошиті завдання, які вони ставлять перед собою на день, тиждень і чверть.

Розпитуйте, коли й де вони працюва­тимуть над досягненням своїх завдань, які матеріали їм для цього потрібні, та коли вони планують закінчити роботу.

        6. Допомагайте учням бути відповідальними за здобутки та прорахунки.

Після виконання завдання попросіть учнів розповісти, що було важко, як вони з цим упоралися.

Обговорюйте причини не лише досяг­нень, але й невдач. Будьте самокритичні й відповідальні за свої помилки.

        7.  Зробіть ситуацію успіху досяжною для кожного.

Обирайте такі завдання, при виконанні яких учні частіше досягають успіху, а не невдач.

Якщо в учнів виникають проблеми, роз­діліть матеріал на дрібні порції.

Обирайте адекватну методику викладання предмета.

         8. Пов'язуйте навчальну інформацію з жит­тєвим досвідом школярів.

При введені нової теми запитайте учнів, що вони знають про цю проблему, що чули чи читали із запропонованої теми, які ідеї та асоціації в них виникають тощо.

Намагайтеся подати інформацію у формі проблеми чи проблемного питання: пред­ставляйте різні точки зору, говоріть про сумніви та неясності в окремих аспектах теми.

         9.  Починаючи роботу, переконайтеся, що учні почуватимуться безпосередньо при­четними до групових занять.

Після вивчення складного матеріалу по­просіть школярів перевірити засвоєння ново­го матеріалу, пояснюючи його одне одному.

Коли робота особливо захоплива й ціка­ва, учням корисно працювати в парах.

Запропонуйте дітям придумати запитання для однокласників і поставити їх на уроці.

         10.  Уникайте небажаних наслідків своїх очікувань.

Дуже обережно приймайте негативну ін­формацію про ваших учнів від інших учи­телів.

Частіше перевіряйте роботу учнів у різ­них групах; змінюйте склади груп на різних уроках; формуйте групи зі змішаними рів­нями здібностей для виконання спільних завдань, щоб усі учні змогли ознайомитися з матеріалом.

Будьте особливо обережні зі слабкими учнями під час уроку, давайте їм «ключі», підказки та час для відповіді, хваліть за пра­вильні відповіді, викликайте так само часто, як і сильних дітей.

У спілкуванні з учнями показуйте: ви ві­рите в те, що вони можуть добре вчитися. Повертайте роботи, які не відповідають ви­могам, із пропозиціями до поліпшення.

Контролюйте свою поведінку. Чи не уникаєте ви деяких учнів? Чи усміхаєтеся ви одним учням, коли вони підходять до ва­шого столу, тимчасом як до інших — супите брови?

         11.  Зробіть основні правила й вимоги зро­зумілими.

Визначте й повісьте у класі на видноті правила оформлення робіт, використання навчального приладдя.

Установіть правила виправлення, завер­шення чи відсутності навчальних завдань.

Звертайте увагу дітей і батьків на ці пра­вила, особливо у випадку проблем.

Робіть терміни виконання розумними, завдання — посильними.

Крім правил і процедур, установіть санк­ції за їхнє порушення. Якщо діти заздалегідь знають, що буде наслідком тієї чи іншої дії, вони зможуть зробити усвідомлений вибір.

Ретельно контролюйте дотримання пра­вил, особливо спочатку, доки вони не за­кріпилися. Заохочуйте їхнє дотримання та карайте за недотримання після першого попередження.

         12. Щоб запобігти порушенню дисципліни, створіть умови для самоповаги учнів.

Змініть методи пояснення так, щоб кожен школяр міг досягти успіху.

Для слабких учнів використовуйте кон­кретний матеріал, вивчайте кожен аспект окремо, готуйте спеціальні програми для навчання неуспішних.

Дозволяйте і підтримуйте роботу в парах: успішний і неуспішний учні.

Учіть позитивного ставлення до себе через навчання позитивної мови. Замість: «Я не зможу цього зробити» — «Це занадто важко».

         13.  Акцентуйте увагу на вчинках, а не на особистості учня.

Пояснюючи учню, чому його вчинки не­правильні, уникайте слів «погано», «непра­вильно», «нерозумно».

Обговорюючи провину учня, говоріть лише про те, що трапилося, не узагальнюйте, не навішуйте ярликів: «Ти як завжди...».

         14.  Не посилюйте напруження.

Не робіть «із мухи слона», не самоутверджуйтесь за рахунок учня.

Контролюйте свої негативні емоції, поз­бавте «проблемного» учня бажаної реакції. Не дозволяйте собі спалахів агресії (лемент, обвинувачення, приниження, сварка).

Не використовуйте пози переваги, зневаж­ливих жестів, образливих слів, сарказму.

Не порівнюйте учнів один з одним, не втягуйте в конфлікт інших дітей.

Не командуйте, не наполягайте на своїй правоті.

Не обговорюйте ситуації у стані збуджен­ня, дайте «охолонути» собі й учню.

Проводьте час від часу загальні дискусії про порушення поведінки, щоб пояснити, що при­йнятне у певних ситуаціях, а що — ні.

Показуйте вихід зі складної ситуації.

         15. Дайте школярам можливість фіксувати й оцінювати свій прогрес.

Розділіть роботу на чіткі етапи.

Надайте зразки правильних дій, за яки­ми можна орієнтуватися й оцінювати свій успіх.

Роздайте аркуші спостережень, за допо­могою яких можна вести контроль за про­гресом.

Перевіряйте вміння й нагороджуйте тих, чия самооцінка відповідає досягненням.

         16.  Ураховуйте вікові особливості учнів у розвитку їхньої особистості й пізнавальної сфери.

  Матеріал надала практичний психолог - Оніщук Мар'яна Володимирівна